свавільник

сваві́льник

-а, ч.

Свавільна людина; самоволець.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свавільник — сваві́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. свавільник — див. непокірний Словник синонімів Вусика
  3. свавільник — СВАВІ́ЛЬНИК, а, ч. Свавільна людина; самоволець. Гультяї, свавільники, дармоїди, вони іноді зраджували пана, перебігали до другого, котрий більше викочував їм п'яного трунку (Панас Мирний); Хотів [гетьман] .. Словник української мови у 20 томах
  4. свавільник — СВАВІ́ЛЬНИК (той, хто проявляє свавілля), СВАВО́ЛЕЦЬ, САМОВО́ЛЕЦЬ, САМОПРА́ВЕЦЬ, САМОДУ́Р, БЕЗЗАКО́ННИК. Словник синонімів української мови
  5. свавільник — Сваві́льник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. свавільник — СВАВІ́ЛЬНИК, а, ч. Свавільна людина; самоволець. Гультяї, свавільники, дармоїди, вони іноді зраджували пана, перебігали до другого, котрий більше викочував їм п’яного трунку (Мирний, І, 1949, 186); Хотів [гетьман].. Словник української мови в 11 томах
  7. свавільник — Свавільник, -ка м. = сваволець. Мир. ХРВ. 91. Словник української мови Грінченка