1. Словник української мови в 11 томах

свавільник

СВАВІ́ЛЬНИК, а, ч. Свавільна людина; самоволець.

Гультяї, свавільники, дармоїди, вони іноді зраджували пана, перебігали до другого, котрий більше викочував їм п’яного трунку (Мирний, І, 1949, 186);

Хотів [гетьман].. зловити невгамовних свавільників, та не міг (Ле, Україна, 1940, 43);

Знову старий свавільник потяг немовля дихати повітрям або ще кудись, щоб тільки задовольнити свій егоїзм, лишитися з онуком на самоті! (Ю. Янов., II, 1954, 109);

*Образно. До такого [потоку] й не підступиш близько.. А схочеш пити — оббризкає все лице, за шию наллється. Просто свавільник! (Хотк., II, 1966, 301).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свавільник — сваві́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. свавільник — див. непокірний Словник синонімів Вусика
  3. свавільник — -а, ч. Свавільна людина; самоволець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. свавільник — СВАВІ́ЛЬНИК, а, ч. Свавільна людина; самоволець. Гультяї, свавільники, дармоїди, вони іноді зраджували пана, перебігали до другого, котрий більше викочував їм п'яного трунку (Панас Мирний); Хотів [гетьман] .. Словник української мови у 20 томах
  5. свавільник — СВАВІ́ЛЬНИК (той, хто проявляє свавілля), СВАВО́ЛЕЦЬ, САМОВО́ЛЕЦЬ, САМОПРА́ВЕЦЬ, САМОДУ́Р, БЕЗЗАКО́ННИК. Словник синонімів української мови
  6. свавільник — Сваві́льник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. свавільник — Свавільник, -ка м. = сваволець. Мир. ХРВ. 91. Словник української мови Грінченка