свист

-у, ч.

1》 Різкий, високий звук, утворюваний сильним видиханням повітря крізь стулені зуби або губи, а також за допомогою свистка, дудки і т. ін.

|| Такі звуки як вияв осуду або схвалення кого-, чого-небудь.

|| Свистячий призвук, що утворюється під час утрудненого дихання, кашлю і т. ін.

Художній свист — відтворення за допомогою свисту якої-небудь мелодії, співу деяких птахів.

2》 Звук, що його видають деякі птахи й тварини.

3》 Різкий, високий звук, утворюваний повітрям або парою, що вириваються крізь вузький отвір.

4》 Звук, утворюваний швидким рухом предмета, що розсікає повітря.

|| Звук, утворюваний дуже швидким рухом повітряного потоку в шарах атмосфери.

|| Звук, утворюваний тертям предметів.

Значення в інших словниках

1. свист — свист іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. свист — СВИСТ, у, ч. 1. Різкий, високий звук, утворюваний сильним видиханням повітря крізь стулені зуби або губи, а також за допомогою свистка; дудки і т. ін. Кирило Тур вийшов із хати і почав звати свистом свого коня з гаю (П.  Словник української мови у 20 томах
3. свист — СПІВ (про птахів), ЩЕ́БЕТ, ЩЕБЕТА́ННЯ, СВИСТ, ПО́СВИСТ, ПРИ́СВИСТ, ТЬО́ХКАННЯ, ПІ́ЯННЯ розм., ЩЕ́БІТ діал. З вікон чулося грайливе цвірінькання горобців, пронизливі посвисти ластівок, раз по раз долітав голосний півнячий спів (Ю.  Словник синонімів української мови
4. свист — СВИСТ, у, ч. 1. Різкий, високий звук, утворюваний сильним видиханням повітря крізь стулені зуби або губи, а також за допомогою свистка; дудки і т.ін. З глибини ліса [лісу] чути триразовий свист (Фр.  Словник української мови в 11 томах
5. свист — Свист, -ту м. 1) Свистъ. (Змій) своїм свистом за 40 верстов людей побивав. Грин. II. 270. Коли вже ви перестанете того свисту? МВ. (О. 1862. III. 64). 3) піти у свист. Сбѣжать, пойти въ бѣга. Як розвернеться на весну лист, то підемо всі в свист. Ном. № 11035. 3) = цвист. Вас. 166.  Словник української мови Грінченка