своєумний

своєу́мний

-а, -е, розм.

Який діє за власним розсудом, ні на кого не зважаючи.

|| Який ґрунтується на таких діях.

Значення в інших словниках

1. своєумний — своєу́мний прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. своєумний — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
3. своєумний — СВОЄУ́МНИЙ, а, е, розм. Який діє за власним розсудом, ні на кого не зважаючи; // Який ґрунтується на таких діях. Коли цар бере Хмельницького з чернею під високу руку, тим самим стверджує її у своєумних намірах (Н. Рибак).  Словник української мови у 20 томах
4. своєумний — СВОЄУ́МНИЙ, а, е, розм. Який діє за власним розсудом, ні на кого не зважаючи; // Який грунтується на таких діях.  Словник української мови в 11 томах