своєумний

СВОЄУ́МНИЙ, а, е, розм.

Який діє за власним розсудом, ні на кого не зважаючи;

// Який ґрунтується на таких діях.

Коли цар бере Хмельницького з чернею під високу руку, тим самим стверджує її у своєумних намірах (Н. Рибак).

Значення в інших словниках

1. своєумний — своєу́мний прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. своєумний — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
3. своєумний — -а, -е, розм. Який діє за власним розсудом, ні на кого не зважаючи. || Який ґрунтується на таких діях.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. своєумний — СВОЄУ́МНИЙ, а, е, розм. Який діє за власним розсудом, ні на кого не зважаючи; // Який грунтується на таких діях.  Словник української мови в 11 томах