святилище

святи́лище

-а, с.

1》 заст. Храм.

2》 перен. Місце, яке викликає почуття глибокої пошани, побожності.

Значення в інших словниках

1. святилище — святи́лище іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. святилище — Те саме, що вівтар  Словник церковно-обрядової термінології
3. святилище — [св'атилиешчеи] -шча, м. (ў) -шч'і  Орфоепічний словник української мови
4. святилище — СВЯТИ́ЛИЩЕ, а, с. 1. заст. Храм. Скіфи споруджували святилища на честь бога війни Ареса (з наук.-попул. літ.). 2. перен. Місце, яке викликає почуття глибокої пошани, побожності.  Словник української мови у 20 томах
5. святилище — СВЯТИ́НЯ (місце релігійного поклоніння), СВЯТИ́ЛИЩЕ, ХРАМ, ХРАМИНА.  Словник синонімів української мови
6. святилище — СВЯТИ́ЛИЩЕ, а, с. 1. заст. Храм. Скіфи споруджували святилища на честь бога війни Ареса (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 148). 2. перен. Місце, яке викликає почуття глибокої пошани, побожності.  Словник української мови в 11 томах
7. святилище — Місце для здійснення релігійних обрядів, яке вважалося місцеперебуванням божества; споруда культового призначення.  Архітектура і монументальне мистецтво