Великий тлумачний словник сучасної мови

світок

I св`іт`оксвітку і розм. світка, ч.

Пестл. до світ I.

Світку [мій] — а) пестливе звертання до кого-небудь; б) уживається для вираження подиву.

II світ`оксвітку, ч.

Зменш.-пестл. до світ II.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. світок — сві́то́к 1 іменник чоловічого роду світло, світанок розм. світо́к 2 іменник чоловічого роду світ розм.  Орфографічний словник української мови
  2. світок — СВІ́ТО́К, сві́тку́ і розм. сві́тка́, ч. Пестл. до світ¹. Гень, блись! Чи хмара то? то зіроньки світок? Ні, то синіє Дністр – то світло Акерману (Л.  Словник української мови у 20 томах
  3. світок — СВІ́ТО́К, сві́тку́ і розм. сві́тка́, ч. Пестл. до світ¹. Гень, блись! Чи хмара то? то зіроньки світок? Ні, то синіє Дністр — то світло Акерману (Бор., Тв.  Словник української мови в 11 томах
  4. світок — Світо́к, -тка м. ум. отъ світ.  Словник української мови Грінченка