світок

сві́то́к 1

іменник чоловічого роду

світло, світанок

розм.

світо́к 2

іменник чоловічого роду

світ

розм.

Значення в інших словниках

1. світок — I св`іт`оксвітку і розм. світка, ч. Пестл. до світ I. Світку [мій] — а) пестливе звертання до кого-небудь; б) уживається для вираження подиву. II світ`оксвітку, ч. Зменш.-пестл. до світ II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. світок — СВІ́ТО́К, сві́тку́ і розм. сві́тка́, ч. Пестл. до світ¹. Гень, блись! Чи хмара то? то зіроньки світок? Ні, то синіє Дністр – то світло Акерману (Л.  Словник української мови у 20 томах
3. світок — СВІ́ТО́К, сві́тку́ і розм. сві́тка́, ч. Пестл. до світ¹. Гень, блись! Чи хмара то? то зіроньки світок? Ні, то синіє Дністр — то світло Акерману (Бор., Тв.  Словник української мови в 11 томах
4. світок — Світо́к, -тка м. ум. отъ світ.  Словник української мови Грінченка