Значення в інших словниках
-
селедець —
селе́дець іменник чоловічого роду, істота оселедець розм., рідко
Орфографічний словник української мови
-
селедець —
СЕЛЕ́ДЕЦЬ, дця, ч., розм., рідко. Те саме, що оселе́дець. – То солі нам тра [треба] купити, а тут нема відки, то селедця, то запалок (Леся Українка).
Словник української мови у 20 томах
-
селедець —
селе́дець (оселе́дець) 1. кул. оселедець (ст) ◊ ву́дитися як оселе́дці → вудитися ◊ на́пханий як <�мов> бочка оселе́дцями = сти́снені як <�мов> оселе́дці в бочці (ср, ст): Трамвай був напханий як бочка оселедцями (Тарнавський...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
селедець —
Селе́дець = оселе́дець, -ле́дця
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
селедець —
СЕЛЕ́ДЕЦЬ, дця, ч., розм., рідко. Те саме, що оселе́дець. — То солі нам тра [треба] купити, а тут нема відки, то селедця, то запалок (Л. Укр., III, 1952, 643). Як (мов і т. ін.) селе́дців [у бо́чці] — те саме, що Як (мов і т. ін.
Словник української мови в 11 томах
-
селедець —
Селедець, -дця м. = оселедець. Рудч. Ск. II. 172.
Словник української мови Грінченка