синтаксичний

синтакси́чний

-а, -е.

Стос. до синтаксису (у 1 знач.). Синтаксичний зв'язок. Синтаксична конструкція.

Синтаксична функція — роль, призначення синтаксичних одиниць і граматичних засобів у побудові зв'язного мовлення.

Значення в інших словниках

1. синтаксичний — синтакси́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. синтаксичний — [сиентаксичнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. синтаксичний — СИНТАКСИ́ЧНИЙ, а, е. Стос. до синтаксису (у 1 знач.). Поділ дієслів на перехідні і неперехідні здійснюється за синтаксичною ознакою: здатністю дієслова поєднуватися з іменниками у формі знахідного відмінка без прийменника (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. синтаксичний — Синтакси́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. синтаксичний — СИНТАКСИ́ЧНИЙ, а, е. Стос. до синтаксису (у 1 знач.). Поділ дієслів на перехідні і неперехідні здійснюється за синтаксичною ознакою: здатністю дієслова поєднуватися з іменниками у формі знахідного відмінка без прийменника (Сучасна укр. літ.  Словник української мови в 11 томах