скитальник

скита́льник

-а, ч., рідко.

Той, хто блукає, поневіряється, не маючи постійного місця проживання; блукач.

Значення в інших словниках

1. скитальник — скита́льник іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. скитальник — зп, вічний блукач <�бурлака, мандрівник>, обходисвіт, блукалець, шукач щастя, перекотиполе, перелітний птах, звиклий до мандрів, п. бедуїн, кн. міґрант, зб. номади, п! КОЧОВИК.  Словник синонімів Караванського
3. скитальник — Блукач, бурлака, галайда, мандрика, мандрівник, мандрьоха, швендя, швендяло, див. бродяга  Словник чужослів Павло Штепа
4. скитальник — СКИТА́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Той, хто блукає, поневіряється, не маючи постійного місця проживання; блукач. Я остаточно переконався, що мене й моїх друзів насправді може врятувати тільки скитальник Михайло – єдина серед цієї пустощі людина (Р. Іваничук).  Словник української мови у 20 томах
5. скитальник — СКИТА́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Той, хто блукає, поневіряється, не маючи постійного місця проживання; блукач.  Словник української мови в 11 томах