Великий тлумачний словник сучасної мови

скортіти

скорті́ти

-тить, док., безос., кому, заст., кого, перев. з інфін., а також із спол. щоб, розм.

Дуже захотітися, забажатися.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. скортіти — скорті́ти дієслово доконаного виду безос.  Орфографічний словник української мови
  2. скортіти — СКОРТІ́ТИ, ти́ть, док., безос., кому, заст., кого, перев. з інфін., також із спол. щоб, розм. Дуже захотітися, забажатися. [Орися:] Я вісім років не була дома і тепер хочу пожить в селі, а на той рік, може, й мені скортить в Європу (М.  Словник української мови у 20 томах
  3. скортіти — ЗАХОТІ́ТИСЯ безос. (про виникнення бажання у кого-небудь), СХОТІ́ТИСЯ, ЗАБАЖА́ТИСЯ, ЗАБАГА́ТИСЯ, ЗАБАГНУ́ТИСЯ, ЗАБА́ГТИСЯ, ЗАМАНУ́ТИСЯ, ЗАХТІ́ТИСЯ рідше; ЗАЖАДА́ТИСЯ, ЗАКОРТІ́ТИ розм., СКОРТІ́ТИ розм., ПОКОРТІ́ТИ розм., ЗАБАНДЮ́РИТИСЯ фам.  Словник синонімів української мови
  4. скортіти — СКОРТІ́ТИ, ти́ть, док., безос., кому, заст. кого, перев. з інфін., а також із спол. щоб, розм. Дуже захотітися, забажатися. [Орися:] Я вісім років не була дома і тепер хочу пожить в селі, а на той рік, може, й мені скортить в Європу (Кроп.  Словник української мови в 11 томах
  5. скортіти — Скортіти, -тить гл. безл. Сильно захотѣться. Його впять скортіло зазирнуть. Грин. II. 123.  Словник української мови Грінченка