скортіти

СКОРТІ́ТИ, ти́ть, док., безос., кому, заст. кого, перев. з інфін., а також із спол. щоб, розм. Дуже захотітися, забажатися.

[Орися:] Я вісім років не була дома і тепер хочу пожить в селі, а на той рік, може, й мені скортить в Європу (Кроп., III, 1959, 42);

— Взяв я фляшку [пляшку], і мене скортіло Випити її хоч половину (Фр., XIII, 1954, 339);

Катрі так скортіло зірвати квітку, притулити її до уст, віддати їй хоч крапельку своєї розбурханої весняними піснями ніжності (Мельн., Коли кров.., 1960, 100);

Мишуні раптом скортіло, щоб струг перестав діяти, і його треба було б наново.. встановлювати (Ю. Янов., II, 1954, 149).

Значення в інших словниках

1. скортіти — скорті́ти дієслово доконаного виду безос.  Орфографічний словник української мови
2. скортіти — -тить, док., безос., кому, заст., кого, перев. з інфін., а також із спол. щоб, розм. Дуже захотітися, забажатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скортіти — СКОРТІ́ТИ, ти́ть, док., безос., кому, заст., кого, перев. з інфін., також із спол. щоб, розм. Дуже захотітися, забажатися. [Орися:] Я вісім років не була дома і тепер хочу пожить в селі, а на той рік, може, й мені скортить в Європу (М.  Словник української мови у 20 томах
4. скортіти — ЗАХОТІ́ТИСЯ безос. (про виникнення бажання у кого-небудь), СХОТІ́ТИСЯ, ЗАБАЖА́ТИСЯ, ЗАБАГА́ТИСЯ, ЗАБАГНУ́ТИСЯ, ЗАБА́ГТИСЯ, ЗАМАНУ́ТИСЯ, ЗАХТІ́ТИСЯ рідше; ЗАЖАДА́ТИСЯ, ЗАКОРТІ́ТИ розм., СКОРТІ́ТИ розм., ПОКОРТІ́ТИ розм., ЗАБАНДЮ́РИТИСЯ фам.  Словник синонімів української мови
5. скортіти — Скортіти, -тить гл. безл. Сильно захотѣться. Його впять скортіло зазирнуть. Грин. II. 123.  Словник української мови Грінченка