скорух

СКО́РУХ, а, чол., діал. Горобина.

Тетяна задумалася, уперла очі у корч скоруха, а діти надарма чекали, щоби вона їм оповідала ще (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 162).

Значення в інших словниках

1. скорух — -а, ч., зах. Горобина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. скорух — СКО́РУХ, а, ч., діал. Горобина. Тетяна задумалася, уперла очі у корч скоруха, а діти надарма чекали, щоби вона їм оповідала ще (Н. Кобринська).  Словник української мови у 20 томах
3. скорух — Скорух, -ха м. Дерево рябина. Вх. Лем. 466.  Словник української мови Грінченка