Великий тлумачний словник сучасної мови

скриплячий

скрипля́чий

-а, -е, розм.

Те саме, що скрипучий.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. скриплячий — скрипля́чий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
  2. скриплячий — СКРИПЛЯ́ЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що скрипу́чий. Найму собі волову двоколесу арбу і на цьому скриплячому інструменті поїду на роботу (М. Коцюбинський).  Словник української мови у 20 томах
  3. скриплячий — СКРИПУ́ЧИЙ (який утворює скрип; про голос — неприємний різкий), СКРИПЛИ́ВИЙ, СКРИПЛЯ́ЧИЙ розм., РИПУ́ЧИЙ. З-під коліс гарби скрипучих — Курява до небокраю (М. Рильський); Долітав скрипучий голос деркача (О.  Словник синонімів української мови
  4. скриплячий — СКРИПЛЯ́ЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що скрипу́чий. Найму собі волову двоколесу арбу і на цьому скриплячому інструменті поїду на роботу (Коцюб., III, 1956, 153).  Словник української мови в 11 томах