скриплячий

СКРИПУ́ЧИЙ (який утворює скрип; про голос — неприємний різкий), СКРИПЛИ́ВИЙ, СКРИПЛЯ́ЧИЙ розм., РИПУ́ЧИЙ. З-під коліс гарби скрипучих — Курява до небокраю (М. Рильський); Долітав скрипучий голос деркача (О. Донченко); Скрипливе дерево довго живе (прислів'я); "Відчиняй!" Голос чийсь незнайомий, грубий, скрипливий (Г. Хоткевич); Рипучими сходинками Юрко кинувся в каюту (О. Донченко); З ґанку чути рипучий голос (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. скриплячий — скрипля́чий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. скриплячий — -а, -е, розм. Те саме, що скрипучий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скриплячий — СКРИПЛЯ́ЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що скрипу́чий. Найму собі волову двоколесу арбу і на цьому скриплячому інструменті поїду на роботу (М. Коцюбинський).  Словник української мови у 20 томах
4. скриплячий — СКРИПЛЯ́ЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що скрипу́чий. Найму собі волову двоколесу арбу і на цьому скриплячому інструменті поїду на роботу (Коцюб., III, 1956, 153).  Словник української мови в 11 томах