скручувати

скру́чувати

-ую, -уєш, недок., скрутити, -учу, -утиш, док.

1》 перех. Крутячи, звивати що-небудь.

|| Крутячи, сплітаючи нитки, пасма, стебла і т. ін., робити, виготовляти що-небудь.

|| Повертаючи в протилежні боки краї мокрої тканини, видавлювати воду чи іншу рідину.

|| Згинати, скорчувати (перев. про дію вогню).

|| Згортати що-небудь трубкою, клубком, кільцем і т. ін.

Скрутити дулю вульг. — стулити в кулак руку так, щоб великий палець просунувся між вказівним і середнім.

2》 перех. Повертаючи вбік шию, голову, намагаючись побачити кого-, що-небудь, простежити за кимсь, чимсь.

|| Неприродно вивертати (кінцівки, шию і т. ін.).

|| безос.

|| Вивертати кому-небудь руки назад і, тримаючи або зв'язавши їх так, позбавляти можливості чинити опір.

|| Крутячи, повертаючи, відокремлювати, зривати чи пошкоджувати що-небудь.

Скрутити голову — а) убити (тварину), відкрутивши голову; б) (собі) загинути, дуже покалічившись.

3》 перех. Викривляти, робити косим; скошувати.

4》 перех. Туго зв'язувати що-небудь докупи, разом.

5》 тільки док., перех., перен., розм. Знесилювати, украй виснажувати (про хворобу).

|| тільки док. Довести до смерті.

|| безос.

Бодай [же] його (тебе, вас і т. ін.) скрутило безос. — уживається як проклін, побажання смерті, загибелі кому-небудь.

Щоб мене скрутило безос. — уживається як клятва на підтвердження правдивості сказаного.

6》 тільки док., перех., перен. Змучити, замучити (про біду, горе і т. ін.).

7》 тільки док., перех., перен., розм. Підкорити своїй волі, зробити слухняним, покірним кого-небудь.

|| Угамувати, перебороти в собі якесь почуття.

|| Скориставшись із певних обставин, скомпрометувати кого-небудь, домогтися усунення його з посади і т. ін.

Скрутити на гужа кого — примусити кого-небудь бути покірним.

8》 неперех., розм. Змінювати напрямок руху вбік від попереднього; звертати.

|| Змінювати напрямок свого плину, пролягання (про річку, дорогу і т. ін.).

9》 тільки док., перех., розм. Змолоти (перев. на жорнах).

10》 тільки док., перех., розм., рідко. Зняти (кінофільм).

11》 тільки док., перех., перен., розм. Зробити щось підступне.

Значення в інших словниках

1. скручувати — скру́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. скручувати — Звивати, крутити; (прання) викручувати; (кулаки) стискати; (суглоби хворобою) вивертати, скорчувати; (голову) відривати; (докупи) зв'язувати; (в дугу) згинати; (з дороги) звертати; дк.  Словник синонімів Караванського
3. скручувати — СКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок. СКРУТИ́ТИ, учу́, у́тиш, док. 1. що. Крутячи, звивати що-небудь. Сучи аркан, Дурний султан, Та й скручуй тугенько! Бо туркам всім Висіть на їм Прийдеться довгенько (П.  Словник української мови у 20 томах
4. скручувати — гну́ти (згина́ти, скру́чувати) / зігну́ти (скрути́ти) в дугу́ (в три дуги́, в три поги́белі і т. ін.) кого. 1. Суворістю, утисками примушувати скорятися, бути покірним; пригноблювати, придушувати.  Фразеологічний словник української мови
5. скручувати — ВИ́ВЕРНУТИ (про руку, ногу тощо — повернути в неприродне положення, часто ушкоджуючи), ВИ́КРУТИТИ, СКРУТИ́ТИ, ПІДВЕРНУ́ТИ (про ногу). — Недок.: виверта́ти, викру́чувати, скру́чувати, підверта́ти.  Словник синонімів української мови
6. скручувати — Скру́чувати, -чую, -чуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. скручувати — СКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СКРУТИ́ТИ, учу́, у́тиш, док. 1. перех. Крутячи, звивати що-небудь. Сучи аркан, Дурний султан, Та й скручуй тугенько! Бо туркам всім Висіть на їм Прийдеться довгенько (Г.-Арт., Байки..  Словник української мови в 11 томах
8. скручувати — Скручувати, -чую, -єш сов. в. скрути́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Скручивать, скрутить, связать. Скрутити вас треба залізними обручами. Левиц. Пов. 322. 2) Сворачивать, свернуть. Скрутив цигарку. Харьк. 3) Поворачивать, поворотить.  Словник української мови Грінченка