скручувати
скру́чувати
-ую, -уєш, недок., скрутити, -учу, -утиш, док.
1》 перех. Крутячи, звивати що-небудь.
|| Крутячи, сплітаючи нитки, пасма, стебла і т. ін., робити, виготовляти що-небудь.
|| Повертаючи в протилежні боки краї мокрої тканини, видавлювати воду чи іншу рідину.
|| Згинати, скорчувати (перев. про дію вогню).
|| Згортати що-небудь трубкою, клубком, кільцем і т. ін.
Скрутити дулю вульг. — стулити в кулак руку так, щоб великий палець просунувся між вказівним і середнім.
2》 перех. Повертаючи вбік шию, голову, намагаючись побачити кого-, що-небудь, простежити за кимсь, чимсь.
|| Неприродно вивертати (кінцівки, шию і т. ін.).
|| безос.
|| Вивертати кому-небудь руки назад і, тримаючи або зв'язавши їх так, позбавляти можливості чинити опір.
|| Крутячи, повертаючи, відокремлювати, зривати чи пошкоджувати що-небудь.
Скрутити голову — а) убити (тварину), відкрутивши голову; б) (собі) загинути, дуже покалічившись.
3》 перех. Викривляти, робити косим; скошувати.
4》 перех. Туго зв'язувати що-небудь докупи, разом.
5》 тільки док., перех., перен., розм. Знесилювати, украй виснажувати (про хворобу).
|| тільки док. Довести до смерті.
|| безос.
Бодай [же] його (тебе, вас і т. ін.) скрутило безос. — уживається як проклін, побажання смерті, загибелі кому-небудь.
Щоб мене скрутило безос. — уживається як клятва на підтвердження правдивості сказаного.
6》 тільки док., перех., перен. Змучити, замучити (про біду, горе і т. ін.).
7》 тільки док., перех., перен., розм. Підкорити своїй волі, зробити слухняним, покірним кого-небудь.
|| Угамувати, перебороти в собі якесь почуття.
|| Скориставшись із певних обставин, скомпрометувати кого-небудь, домогтися усунення його з посади і т. ін.
Скрутити на гужа кого — примусити кого-небудь бути покірним.
8》 неперех., розм. Змінювати напрямок руху вбік від попереднього; звертати.
|| Змінювати напрямок свого плину, пролягання (про річку, дорогу і т. ін.).
9》 тільки док., перех., розм. Змолоти (перев. на жорнах).
10》 тільки док., перех., розм., рідко. Зняти (кінофільм).
11》 тільки док., перех., перен., розм. Зробити щось підступне.
Значення в інших словниках
- скручувати — скру́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- скручувати — Звивати, крутити; (прання) викручувати; (кулаки) стискати; (суглоби хворобою) вивертати, скорчувати; (голову) відривати; (докупи) зв'язувати; (в дугу) згинати; (з дороги) звертати; дк. Словник синонімів Караванського
- скручувати — СКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок. СКРУТИ́ТИ, учу́, у́тиш, док. 1. що. Крутячи, звивати що-небудь. Сучи аркан, Дурний султан, Та й скручуй тугенько! Бо туркам всім Висіть на їм Прийдеться довгенько (П. Словник української мови у 20 томах
- скручувати — гну́ти (згина́ти, скру́чувати) / зігну́ти (скрути́ти) в дугу́ (в три дуги́, в три поги́белі і т. ін.) кого. 1. Суворістю, утисками примушувати скорятися, бути покірним; пригноблювати, придушувати. Фразеологічний словник української мови
- скручувати — ВИ́ВЕРНУТИ (про руку, ногу тощо — повернути в неприродне положення, часто ушкоджуючи), ВИ́КРУТИТИ, СКРУТИ́ТИ, ПІДВЕРНУ́ТИ (про ногу). — Недок.: виверта́ти, викру́чувати, скру́чувати, підверта́ти. Словник синонімів української мови
- скручувати — Скру́чувати, -чую, -чуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- скручувати — СКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СКРУТИ́ТИ, учу́, у́тиш, док. 1. перех. Крутячи, звивати що-небудь. Сучи аркан, Дурний султан, Та й скручуй тугенько! Бо туркам всім Висіть на їм Прийдеться довгенько (Г.-Арт., Байки.. Словник української мови в 11 томах
- скручувати — Скручувати, -чую, -єш сов. в. скрути́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Скручивать, скрутить, связать. Скрутити вас треба залізними обручами. Левиц. Пов. 322. 2) Сворачивать, свернуть. Скрутив цигарку. Харьк. 3) Поворачивать, поворотить. Словник української мови Грінченка