скутий

ску́тий

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до скувати і скути.

|| у знач. присудк. сл.

2》 у знач. прикм. Позбавлений невимушеності, легкості, природності.

Значення в інших словниках

1. скутий — ску́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. скутий — СКУ́ТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до скува́ти і ску́ти. Волочили [в'язні] на ногах важкі ланцюги. Руки їх теж були скуті (Н. Рибак); За голим столом, скутий вузьким пальтом поверх кожушка, сидів начполіт (П. Панч); Неосудного вдарив параліч.  Словник української мови у 20 томах
3. скутий — СКУ́ТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до скува́ти і ску́ти. Волочили [в’язні] на ногах важкі ланцюги. Руки їх теж були скуті (Рибак, Помилка..  Словник української мови в 11 томах
4. скутий — Скутий, -а, -е Скованный.  Словник української мови Грінченка