служака

служа́ка

-и, ч., часто у сполуч. зі сл. вірний, добрий і т. ін., розм.

Досвідчений, сумлінний службовець (перев. про військових).

|| зневажл.

Значення в інших словниках

1. служака — служа́ка іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. служака — СЛУЖА́КА, и, ч.,розм. 1. Досвідчений, сумлінний службовець (перев. про військових). – Він досвідчений і... трохи суворий служака, але ж на ньому тримається весь розпорядок у роті (І.  Словник української мови у 20 томах
3. служака — СЛУЖА́КА, и, ч., часто у сполуч. із сл. вірний, добрий і т. ін., розм. Досвідчений, сумлінний службовець (перев. про військових). — Він досвідчений і… трохи суворий служака, але ж на ньому тримається весь розпорядок у роті (Багмут, Служу Рад.  Словник української мови в 11 томах