сноб

-а, ч.

1》 іст. Людина, яка беззастережно схилялася перед усім, що прийнято в аристократичному середовищі.

2》 Людина, яка свої смаки, манери і т. ін. вважає винятковими і ставиться зневажливо до людей з іншими смаками, манерами тощо.

Значення в інших словниках

1. сноб — сноб іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. сноб — див. ФЕРТ.  Словник синонімів Караванського
3. сноб — Зарозумілець, пихатько, пихаль, бундяк, див. філістер, мегаломан, честолюбець  Словник чужослів Павло Штепа
4. сноб — СНОБ, а, ч. 1. Про людину, яка беззастережно схиляється перед манерами, смаками і т. ін. вищого суспільства і зневажливо ставиться до всього іншого. 2. Людина, яка вважає себе носієм вищої інтелектуальності та вишуканих смаків.  Словник української мови у 20 томах
5. сноб — (англ. snob) особа, яка беззастережно схиляється перед модою, манерами, смаками, перед усім, що прийнято в буржуазно-аристократичному середовищі.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. сноб — СНОБ, а, ч. Людина, яка беззастережно схиляється перед модами, манерами, смаками — усім, що прийнято в буржуазно-аристократичному середовищі.  Словник української мови в 11 томах