сопун

сопу́н

-а, ч., розм.

Той, хто сопе, має звичку сопіти.

Значення в інших словниках

1. сопун — сопу́н іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. сопун — див. ніс  Словник синонімів Вусика
3. сопун — СОПУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто сопе, має звичку сопіти. Коли Ярошенко з Чумаком .. постукали в двері глитая, їм відчинив сам старий сопун (В. Речмедін).  Словник української мови у 20 томах
4. сопун — СОПУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто сопе, має звичку сопіти. Коли Ярошенко з Чумаком.. постукали в двері глитая, їм відчинив сам старий сопун (Речм., Весн. грози, 1961, 236).  Словник української мови в 11 томах
5. сопун — Сопун, -на м. Тотъ, кто сопитъ. Въ загадкѣ: носъ. Ном. № 220, стр. 297.  Словник української мови Грінченка