сорочина

сорочи́на

-и, ж.

1》 розм. Те саме, що сорочка 1), 2).

|| Тоненька, благенька сорочка.

2》 Зменш.-пестл. до сорочка 1), 2).

Значення в інших словниках

1. сорочина — сорочи́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. сорочина — СОРОЧИ́НА, и, ж. 1. розм. Те саме, що соро́чка 1, 2. Скинувши рясу, лишився [єпископ] в новій козацькій сорочині лепського гаптування (О. Ільченко); // Тоненька, благенька сорочка. Як пролазив Митруньо крізь пліт, то з поспіху роздер на собі сорочину (Л.  Словник української мови у 20 томах
3. сорочина — СОРО́ЧКА (жіноча, чоловіча, дитяча натільна білизна або одяг для верхньої частини тіла), СОРОЧИ́НА розм., КОШУ́ЛЯ діал., ЛЬО́ЛЯ дит.; РУБА́ТКА діал. (сорочка з грубої тканини). На йому була проста одежа: широкі крамні сині штани, біла сорочка (І.  Словник синонімів української мови
4. сорочина — СОРОЧИ́НА, и, ж. 1. розм. Те саме, що соро́чка 1, 2. Скинувши рясу, лишився [єпископ] в новій козацькій сорочині лепського гаптування (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 412); // Тоненька, благенька сорочка.  Словник української мови в 11 томах
5. сорочина — Сорочина, -ни ж. Рубашка. Грин. III. 525. Зося посадила коло себе хлопчика в білій сорочині. Левиц. І. 288.  Словник української мови Грінченка