сорочина

СОРОЧИ́НА, и, ж.

1. розм. Те саме, що соро́чка 1, 2.

Скинувши рясу, лишився [єпископ] в новій козацькій сорочині лепського гаптування (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 412);

// Тоненька, благенька сорочка.

Як пролазив Митруньо крізь пліт, то з поспіху роздер на собі сорочину (Март., Тв., 1954, 148);

У Маріки теж уже сині бриніли од холоду губи, під благою сорочиною хвилями ходили дрижаки (Вас., II, 1959, 213).

2. Зменш.-пестл. до соро́чка 1, 2.

Як Ганнусі не любити, коли молоденька, Як вишиє сорочину, як мачок дрібненький (Коломийки, 1969, 153);

Вона шиє сорочину — малесеньку-малесеньку (Фр., І, 1955, 80);

Хлопці дехто в костюмчиках, а дехто просто в штаненятах та сорочині (Тют., Вир, 1964, 57);

*Образно. Береза в ясній сорочині Десь за вітром зібралася в путь (Гірник, Сонце.., 1958, 57).

Значення в інших словниках

1. сорочина — сорочи́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. сорочина — -и, ж. 1》 розм. Те саме, що сорочка 1), 2). || Тоненька, благенька сорочка. 2》 Зменш.-пестл. до сорочка 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сорочина — СОРОЧИ́НА, и, ж. 1. розм. Те саме, що соро́чка 1, 2. Скинувши рясу, лишився [єпископ] в новій козацькій сорочині лепського гаптування (О. Ільченко); // Тоненька, благенька сорочка. Як пролазив Митруньо крізь пліт, то з поспіху роздер на собі сорочину (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. сорочина — СОРО́ЧКА (жіноча, чоловіча, дитяча натільна білизна або одяг для верхньої частини тіла), СОРОЧИ́НА розм., КОШУ́ЛЯ діал., ЛЬО́ЛЯ дит.; РУБА́ТКА діал. (сорочка з грубої тканини). На йому була проста одежа: широкі крамні сині штани, біла сорочка (І.  Словник синонімів української мови
5. сорочина — Сорочина, -ни ж. Рубашка. Грин. III. 525. Зося посадила коло себе хлопчика в білій сорочині. Левиц. І. 288.  Словник української мови Грінченка