сорочина
СОРОЧИ́НА, и, ж.
1. розм. Те саме, що соро́чка 1, 2.
Скинувши рясу, лишився [єпископ] в новій козацькій сорочині лепського гаптування (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 412);
// Тоненька, благенька сорочка.
Як пролазив Митруньо крізь пліт, то з поспіху роздер на собі сорочину (Март., Тв., 1954, 148);
У Маріки теж уже сині бриніли од холоду губи, під благою сорочиною хвилями ходили дрижаки (Вас., II, 1959, 213).
2. Зменш.-пестл. до соро́чка 1, 2.
Як Ганнусі не любити, коли молоденька, Як вишиє сорочину, як мачок дрібненький (Коломийки, 1969, 153);
Вона шиє сорочину — малесеньку-малесеньку (Фр., І, 1955, 80);
Хлопці дехто в костюмчиках, а дехто просто в штаненятах та сорочині (Тют., Вир, 1964, 57);
*Образно. Береза в ясній сорочині Десь за вітром зібралася в путь (Гірник, Сонце.., 1958, 57).
Значення в інших словниках
- сорочина — сорочи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- сорочина — -и, ж. 1》 розм. Те саме, що сорочка 1), 2). || Тоненька, благенька сорочка. 2》 Зменш.-пестл. до сорочка 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- сорочина — СОРОЧИ́НА, и, ж. 1. розм. Те саме, що соро́чка 1, 2. Скинувши рясу, лишився [єпископ] в новій козацькій сорочині лепського гаптування (О. Ільченко); // Тоненька, благенька сорочка. Як пролазив Митруньо крізь пліт, то з поспіху роздер на собі сорочину (Л. Словник української мови у 20 томах
- сорочина — СОРО́ЧКА (жіноча, чоловіча, дитяча натільна білизна або одяг для верхньої частини тіла), СОРОЧИ́НА розм., КОШУ́ЛЯ діал., ЛЬО́ЛЯ дит.; РУБА́ТКА діал. (сорочка з грубої тканини). На йому була проста одежа: широкі крамні сині штани, біла сорочка (І. Словник синонімів української мови
- сорочина — Сорочина, -ни ж. Рубашка. Грин. III. 525. Зося посадила коло себе хлопчика в білій сорочині. Левиц. І. 288. Словник української мови Грінченка