сорочина
СОРОЧИ́НА, и, ж.
1. розм. Те саме, що соро́чка 1, 2.
Скинувши рясу, лишився [єпископ] в новій козацькій сорочині лепського гаптування (О. Ільченко);
// Тоненька, благенька сорочка.
Як пролазив Митруньо крізь пліт, то з поспіху роздер на собі сорочину (Л. Мартович);
У Маріки теж уже сині бриніли од холоду губи, під благою сорочиною хвилями ходили дрижаки (С. Васильченко).
2. Зменш. до соро́чка 1, 2.
Як Ганнусі не любити, коли молоденька, Як вишиє сорочину, як мачок дрібненький (з народної пісні);
Вона шиє сорочину – малесеньку-малесеньку (І. Франко);
Хлопці дехто в костюмчиках, а дехто просто в штаненятах та сорочині (Григорій Тютюнник);
* Образно. Береза в ясній сорочині Десь за вітром зібралася в путь (М. Гірник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сорочина — сорочи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- сорочина — -и, ж. 1》 розм. Те саме, що сорочка 1), 2). || Тоненька, благенька сорочка. 2》 Зменш.-пестл. до сорочка 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- сорочина — СОРО́ЧКА (жіноча, чоловіча, дитяча натільна білизна або одяг для верхньої частини тіла), СОРОЧИ́НА розм., КОШУ́ЛЯ діал., ЛЬО́ЛЯ дит.; РУБА́ТКА діал. (сорочка з грубої тканини). На йому була проста одежа: широкі крамні сині штани, біла сорочка (І. Словник синонімів української мови
- сорочина — СОРОЧИ́НА, и, ж. 1. розм. Те саме, що соро́чка 1, 2. Скинувши рясу, лишився [єпископ] в новій козацькій сорочині лепського гаптування (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 412); // Тоненька, благенька сорочка. Словник української мови в 11 томах
- сорочина — Сорочина, -ни ж. Рубашка. Грин. III. 525. Зося посадила коло себе хлопчика в білій сорочині. Левиц. І. 288. Словник української мови Грінченка