1. Словник української мови Грінченка

сорочина

Сорочина, -ни

ж. Рубашка. Грин. III. 525. Зося посадила коло себе хлопчика в білій сорочині. Левиц. І. 288.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сорочина — сорочи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. сорочина — -и, ж. 1》 розм. Те саме, що сорочка 1), 2). || Тоненька, благенька сорочка. 2》 Зменш.-пестл. до сорочка 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сорочина — СОРОЧИ́НА, и, ж. 1. розм. Те саме, що соро́чка 1, 2. Скинувши рясу, лишився [єпископ] в новій козацькій сорочині лепського гаптування (О. Ільченко); // Тоненька, благенька сорочка. Як пролазив Митруньо крізь пліт, то з поспіху роздер на собі сорочину (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. сорочина — СОРО́ЧКА (жіноча, чоловіча, дитяча натільна білизна або одяг для верхньої частини тіла), СОРОЧИ́НА розм., КОШУ́ЛЯ діал., ЛЬО́ЛЯ дит.; РУБА́ТКА діал. (сорочка з грубої тканини). На йому була проста одежа: широкі крамні сині штани, біла сорочка (І. Словник синонімів української мови
  5. сорочина — СОРОЧИ́НА, и, ж. 1. розм. Те саме, що соро́чка 1, 2. Скинувши рясу, лишився [єпископ] в новій козацькій сорочині лепського гаптування (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 412); // Тоненька, благенька сорочка. Словник української мови в 11 томах