спанієль

спаніє́ль

-я, ч.

Порода довгошерстих коротконогих мисливських собак з обвислими довгими вухами, а також собака цієї породи.

Значення в інших словниках

1. спанієль — спаніє́ль іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. спанієль — СПАНІЄ́ЛЬ, я, ч. Порода довгошерстих коротконогих мисливських собак з обвислими довгими вухами; собака цієї породи. Сидів [Мнішек] на канапі навпроти Евеліни. Плямистий дорідний спанієль вмостився у нього в ногах і сонно поводив головою (Н. Рибак).  Словник української мови у 20 томах
3. спанієль — СПАНІЄ́ЛЬ, я, ч. Порода довгошерстих коротконогих мисливських собак з обвислими довгими вухами, а також собака цієї породи. Сидів [Мнішек] на канапі навпроти Евеліни. Плямистий дорідний спанієль вмостився у нього в ногах і сонно поводив головою (Рибак, Помилка.., 1956, 263).  Словник української мови в 11 томах