сповна

спо́вна

присл.

1》 Цілком, повністю. Сповна розуму.

2》 У повному складі.

|| Повною мірою.

Значення в інших словниках

1. сповна — спо́вна́ прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. сповна — див. зовсім; цілком  Словник синонімів Вусика
3. сповна — СПО́ВНА́, присл. 1. Цілком, повністю. Дона не вміла одважувати свою любов, як в аптеці, і серце своє віддавала сповна, не замислюючись і не шкодуючи його (Л. Первомайський); – Не помру я, Яремо, доки сповна не сплачу панам за їхні здирства (П.  Словник української мови у 20 томах
4. сповна — не спо́вна́ ро́зуму. Дурний. — Кому вони (військові заняття) потрібні? — скипів полковник, ще думаючи, що новоприбулий або насміхається над ними, або не сповна розуму (М. Стельмах). сповна́ ро́зуму.  Фразеологічний словник української мови
5. сповна — ПО́ВНІСТЮ (у повному обсязі, об'ємі, складі), СПОВНА, ПОВНОТО́Ю рідше, ЦІЛКО́М, УЩЕ́РТЬ (ВЩЕРТЬ). Ця молодь, хіба вона може повністю уявити всю складність, всю жорстоку реальність того життя, коли за одне необачне слово людину кидали до в'язниці (О.  Словник синонімів української мови
6. сповна — Спо́вна́, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. сповна — СПОВНА́, присл. 1. Цілком, повністю. Дона не вміла одважувати свою любов, як в аптеці, і серце своє віддавала сповна, не замислюючись і не шкодуючи його (Перв., Материн..  Словник української мови в 11 томах
8. сповна — Спо́вна нар. 1) Вполнѣ. 2) не спо́вна ро́зуму. Не въ полномъ умѣ. Його жінка не сповна розуму. Рудч. Ск. І. 187.  Словник української мови Грінченка