Значення в інших словниках
-
спокусниця —
споку́сниця іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
спокусниця —
[споукусниец'а] -ц'і, ор. -цеийу
Орфоепічний словник української мови
-
спокусниця —
СПОКУ́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до споку́сник. – Причепилась спокусниця до спокусниці. Еге, так? Одна одну спокушає (І. Нечуй-Левицький); Не шкодував [граф Потоцький] ні людей, ні грошей .. заради примхи красуні Софії, зрадливої жінки і спокусниці пасинка (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови у 20 томах
-
спокусниця —
Споку́сниця, -ці; -ниці, -ниць
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
спокусниця —
СПОКУ́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до споку́сник. — Причепилась спокусниця до спокусниці. Еге, так? Одна одну спокушає (Н.-Лев., V, 1956, 298); Не шкодував [граф Потоцький] ні людей, ні грошей.. заради примхи красуні Софії, зрадливої жінки і спокусниці пасинка (Хлібороб Укр., 3, 1970, 41).
Словник української мови в 11 томах
-
спокусниця —
Спокусниця, -ці ж. Искусительница. К. Бай. 10. Раді б вони ту думку задавить, як гадину спокусницю. К. ЧР. 326.
Словник української мови Грінченка