спокусниця
СПОКУ́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до споку́сник.
— Причепилась спокусниця до спокусниці. Еге, так? Одна одну спокушає (Н.-Лев., V, 1956, 298);
Не шкодував [граф Потоцький] ні людей, ні грошей.. заради примхи красуні Софії, зрадливої жінки і спокусниці пасинка (Хлібороб Укр., 3, 1970, 41).
Словник української мови (СУМ-11)