Значення в інших словниках
-
сполучити —
сполучи́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
сполучити —
СПОЛУЧИ́ТИ див. сполуча́ти.
Словник української мови у 20 томах
-
сполучити —
ЄДНА́ТИ (бути, ставати основою, причиною для близьких стосунків між ким-небудь), ЗБЛИЖА́ТИ (ЗБЛИ́ЖУВАТИ), ОБ'Є́ДНУВАТИ, З'Є́ДНУВАТИ, ПОЄ́ДНУВАТИ, ПОВ'Я́ЗУВАТИ, ЗВ'Я́ЗУВАТИ, ЗРІ́ДНЮВАТИ, РІДНИ́ТИ, СПОЛУЧА́ТИ, ЛУЧИ́ТИ діал.; ЗГУРТО́ВУВАТИ підсил. (перев.
Словник синонімів української мови
-
сполучити —
СПОЛУЧИ́ТИ див. сполуча́ти.
Словник української мови в 11 томах
-
сполучити —
Сполуча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. сполучи́ти, -чу́, -чиш, гл. Соединять, соединить. Коммуна, сполучена таким задумом. К. КП. 9.
Словник української мови Грінченка