1. Великий тлумачний словник сучасної мови

сполучити

сполучи́ти

див. сполучати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сполучити — сполучи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сполучити — СПОЛУЧИ́ТИ див. сполуча́ти. Словник української мови у 20 томах
  3. сполучити — ЄДНА́ТИ (бути, ставати основою, причиною для близьких стосунків між ким-небудь), ЗБЛИЖА́ТИ (ЗБЛИ́ЖУВАТИ), ОБ'Є́ДНУВАТИ, З'Є́ДНУВАТИ, ПОЄ́ДНУВАТИ, ПОВ'Я́ЗУВАТИ, ЗВ'Я́ЗУВАТИ, ЗРІ́ДНЮВАТИ, РІДНИ́ТИ, СПОЛУЧА́ТИ, ЛУЧИ́ТИ діал.; ЗГУРТО́ВУВАТИ підсил. (перев. Словник синонімів української мови
  4. сполучити — СПОЛУЧИ́ТИ див. сполуча́ти. Словник української мови в 11 томах
  5. сполучити — Сполуча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. сполучи́ти, -чу́, -чиш, гл. Соединять, соединить. Коммуна, сполучена таким задумом. К. КП. 9. Словник української мови Грінченка