Великий тлумачний словник сучасної мови

справно

спра́вно

присл.

1》 Присл. до справний 1-4).

|| у знач. присудк. сл.

2》 З додержанням систематичності, акуратності, ретельності.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. справно — спра́вно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. справно — СПРА́ВНО, присл. 1. Присл. до спра́вний 1–4. Робота у нього ішла справно (О. Гончар); В книгах було все справно записано: увесь прихід і всі видатки були вилічені добре й позаписувані (І.  Словник української мови у 20 томах
  3. справно — СПРА́ВНО, присл. 1. Присл. до спра́вний 1-4. Робота у нього ішла справно (Гончар, Таврія, 1952, 227); В книгах було все справно записано: увесь прихід і всі видатки були вилічені добре й позаписувані (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
  4. справно — Справно нар. Исправно.  Словник української мови Грінченка