Великий тлумачний словник сучасної мови

справний

спра́вний

-а, -е.

1》 Який не має пошкоджень, цілком придатний для використання.

2》 Який має досвід, володіє знаннями, навичками у якій-небудь справі, професії і т. ін.

|| Який має позитивні якості або властивості, що відповідають поставленим вимогам, задовольняють їх (про предмети, тварин, рослини і т. ін.).

3》 перен. Який перебуває у належному стані, має належний вигляд.

4》 Який старанно, ретельно виконує свої завдання, обов'язки; старанний.

5》 Який внаслідок посиленого годування чи харчування набув потрібної або значної ваги, жирності; вгодований.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. справний — спра́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. справний — Не зіпсований; (хто) акуратний, старанний, ретельний; (віл) вгодований.  Словник синонімів Караванського
  3. справний — див. вродливий  Словник синонімів Вусика
  4. справний — СПРА́ВНИЙ, а, е. 1. Який не має пошкоджень, цілком придатний для використання. Декотрі судна, на яких були справні мотори, уже відпливали, інші готувались до відплиття (О. Гончар); – Дивися, щоб розпашники і всякий інвентар були справні.  Словник української мови у 20 томах
  5. справний — Справний, як віл до корити. Іронічно про поганого робітника, який любить тільки їсти.  Приповідки або українсько-народня філософія
  6. справний — спра́вна ци́фра. Фіктивні позитивні показники в яких-небудь документах, паперах і т. ін. Окозамилювач, рвач дбав про одне: будь-якою ціною виконати план, добитися справної цифри (З газети); Незавидні керівники на місцях тільки й дбали про...  Фразеологічний словник української мови
  7. справний — СТАРА́ННИЙ (який уважно виконує щось, чесно ставиться до своїх обов'язків), РЕТЕ́ЛЬНИЙ, СУМЛІ́ННИЙ, ДБАЙЛИ́ВИЙ, ЗАПОПА́ДЛИВИЙ, ЗАПОПА́ДНИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, АКУРА́ТНИЙ, СПРА́ВНИЙ, СО́ВІСНИЙ, ДОБРОСО́ВІСНИЙ, РЕ́ВНИЙ підсил., ПИЛЬНОВИ́ТИЙ, РЕВНИ́ВИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
  8. справний — Спра́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. справний — СПРА́ВНИЙ, а, е. 1. Який не має пошкоджень, цілком придатний для використання. Декотрі судна, на яких були справні мотори, уже відпливали, інші готувались до відплиття (Гончар, Людина.., 1960, 279); — Дивися, щоб розпашники і всякий інвентар були справні.  Словник української мови в 11 томах
  10. справний — Справний, -а, -е Исправный, исполнительный. Жінка моя жвава, справна. Г. Барв. 410.  Словник української мови Грінченка