спроквола

спрокво́ла

присл.

Не поспішаючи, не кваплячись; повагом.

|| Протяжно, повільно і т. ін.

|| Не швидко, повільно.

|| Поступово, з часом, не відразу.

Значення в інших словниках

1. спроквола — спрокво́ла́ прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. спроквола — пр. нешвидко, ПОВАГОМ; (говорити) з протягом; (рости) помалу, поступово, не відразу; спрокволу.  Словник синонімів Караванського
3. спроквола — див. поволі  Словник синонімів Вусика
4. спроквола — СПРОКВО́ЛА́, присл. Не поспішаючи, не кваплячись; повільно. Спроквола переступивши поріг, швидко зачинив [хлопець] двері і побіг геть (І. Багмут); Спроквола у грот зайшов поранений боєць й на камінь сів (І.  Словник української мови у 20 томах
5. спроквола — ПРОТЯ́ЖНО (розтягуючи слова, звуки), ПРОТЯ́ГЛО, ПРО́ТЯГОМ розм., ПРОТЯ́ЖЛИВО розм., СПРОКВОЛА розм., СПРОКВО́ЛУ розм., ПРОКВО́ЛИСТО розм., НАРО́ЗТЯГ розм., ВИТЯ́ЖНО діал. Біля церкви сумно і протяжно затрубив вартовий (Мирослав Ірчан); — Щ-о-о?...  Словник синонімів української мови
6. спроквола — Спрокво́ла́, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. спроквола — СПРОКВО́ЛА, присл. Не поспішаючи, не кваплячись; повагом. Спроквола переступивши поріг, швидко зачинив [хлопець] двері і побіг геть (Багмут, Опов., 1959, 17); Спроквола у грот зайшов поранений боєць й на камінь сів (Гонч., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
8. спроквола — Спроквола нар. Не спѣша. Св. Л. 19. Як робиш спроквола, не скоро втомишся. Кіевск. у.  Словник української мови Грінченка