спрягати

спряга́ти

-аю, -аєш, недок., спрягти, спряжу, спряжеш; мин. ч. спряг, спрягла, спрягло; док., перех.

1》 Запрягати разом, в один запряг (коней, волів і т. ін.).

2》 перен., рідко. Пов'язувати, з'єднувати що-небудь із чимсь.

|| Намагатися знайти логічний зв'язок у чому-небудь, побудувати певну систему.

3》 Скріплювати способом спряження (у 2 знач.).

Значення в інших словниках

1. спрягати — спряга́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. спрягати — СПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПРЯГТИ́, спряжу́, спряже́ш; мин. ч. спріг, спрягла́, ло́; док., кого, що. 1. Запрягати разом, в один запряг (коней, волів і т. ін.). Вечорами розповідали [дід і дядько] про різні пригоди: хтось віз перекинув, ..  Словник української мови у 20 томах
3. спрягати — Спряга́ти, -га́ю, -га́єш; спрягти́, спряжу́, -же́ш; спріг, -гла́, -гли́; спряжи́, спряжі́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. спрягати — СПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПРЯГТИ́, спряжу́, спряже́ш; мин. ч. спріг, спрягла́, ло́; док., перех. 1. Запрягати разом, в один запряг (коней, волів і т. ін.). Вечорами розповідали [дід і дядько] про різні пригоди: хтось віз перекинув,..  Словник української мови в 11 томах
5. спрягати — Спряга́ти, -га́ю, -єш сов. в. спрягти, -жу, -жеш, гл. Спрягать, спрячь, сопрячь.  Словник української мови Грінченка