спрятанник

спрята́нник

-а, ч., зах.

Чоловік, який жене куплену худобу в зазначене місце.

Значення в інших словниках

1. спрятанник — Спрятанник, -ка м. Человѣкъ, гонящій закупленный скотъ въ указанное мѣсто. Шух. І. 84.  Словник української мови Грінченка