спішений

спі́шений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до спішити.

2》 у знач. прикм. Який спішився.

Значення в інших словниках

1. спішений — спі́шений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. спішений — СПІ́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до спі́шити. 2. у знач. прикм. Який спішився. Спішена кавдивізія Пархоменка наступала по шосе (П. Панч); Розступилися [люди], даючи спішеному полковникові прохід до кобзарів (Іван Ле); Спішені козаки...  Словник української мови у 20 томах
3. спішений — СПІ́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до спі́шити. 2. у знач. прикм. Який спішився. Спішена кавдивізія Пархоменка наступала по шосе (Панч, О. Пархом.  Словник української мови в 11 томах