станівкий

станівки́й

-а, -е, діал.

1》 Повнолітній. Станівка дівчина.

2》 Постійний, усталений. Станівка зима.

Значення в інших словниках

1. станівкий — Станівки́й, -ка́, -ке́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
2. станівкий — Станівки́й, -а́, -е́ 1) Возмужалый, достигшій совершеннолѣтія. Подол. г. Дівка станівка, пора заміж. Н. Вол. у. 2) Постоянный, установившійся. Станівка зіми. Черк. у.  Словник української мови Грінченка