1. Великий тлумачний словник сучасної мови

станівкий

станівки́й

-а, -е, діал.

1》 Повнолітній. Станівка дівчина.

2》 Постійний, усталений. Станівка зима.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. станівкий — Станівки́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. станівкий — Станівки́й, -а́, -е́ 1) Возмужалый, достигшій совершеннолѣтія. Подол. г. Дівка станівка, пора заміж. Н. Вол. у. 2) Постоянный, установившійся. Станівка зіми. Черк. у. Словник української мови Грінченка