1. Словник української мови Грінченка

станівкий

Станівки́й, -а́, -е́

1) Возмужалый, достигшій совершеннолѣтія. Подол. г. Дівка станівка, пора заміж. Н. Вол. у.

2) Постоянный, установившійся. Станівка зіми. Черк. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. станівкий — -а, -е, діал. 1》 Повнолітній. Станівка дівчина. 2》 Постійний, усталений. Станівка зима. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. станівкий — Станівки́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)