1. Словник української мови Грінченка

станівний

Станівни́й, -а́, -е́

= станівкий. Камен. у. Віл станівний. Рк. Левиц. Кабан аж у три роки бував станівним. Рк. Левиц.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. станівний — -а, -е, діал. Повнолітній. Великий тлумачний словник сучасної мови