станівний

станівни́й

-а, -е, діал.

Повнолітній.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. станівний — Станівни́й, -а́, -е́ = станівкий. Камен. у. Віл станівний. Рк. Левиц. Кабан аж у три роки бував станівним. Рк. Левиц. Словник української мови Грінченка