1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

станівкий

Станівки́й, -ка́, -ке́

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. станівкий — -а, -е, діал. 1》 Повнолітній. Станівка дівчина. 2》 Постійний, усталений. Станівка зима. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. станівкий — Станівки́й, -а́, -е́ 1) Возмужалый, достигшій совершеннолѣтія. Подол. г. Дівка станівка, пора заміж. Н. Вол. у. 2) Постоянный, установившійся. Станівка зіми. Черк. у. Словник української мови Грінченка