станівкий

Станівки́й, -а́, -е́

1) Возмужалый, достигшій совершеннолѣтія. Подол. г. Дівка станівка, пора заміж. Н. Вол. у.

2) Постоянный, установившійся. Станівка зіми. Черк. у.

Значення в інших словниках

1. станівкий — -а, -е, діал. 1》 Повнолітній. Станівка дівчина. 2》 Постійний, усталений. Станівка зима.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. станівкий — Станівки́й, -ка́, -ке́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)