старина

I старин`а-и, ж.

1》 Те, що було колись, дуже давно.

У (в) старину — колись, дуже давно.

Труснути стариною — зробити що-небудь так, як колись, у молоді роки, раніше.

2》 збірн., розм. Старі люди, старики.

3》 фам. Уживається як пестливе звертання до давнього приятеля, товариша.

II стар`ина-и, ж.

Те саме, що билина.

Значення в інших словниках

1. старина — старина́ іменник жіночого роду давнина; старики — збірне  Орфографічний словник української мови
2. старина — Старовина, старосвітщина, давнина, давноминуле, предківщина  Словник чужослів Павло Штепа
3. старина — Див. Билина.  Словник-довідник музичних термінів
4. старина — СТАРИНА́, и́, ж. 1. Те, що було колись, дуже давно. Співай же їм, мій голубе, Про Січ, про могили, Коли яку насипали, Кого положили. Про старину, про те диво, Що було, минуло... (Т.  Словник української мови у 20 томах
5. старина — ДАВНИНА́ (події, звичаї, пам'ятки тощо далекого минулого), СТАРОВИНА́, СТАРИНА́ рідше, СТАРОЖИ́ТНОСТІ, ДРЕ́ВНОСТІ книжн., АРХА́ЇКА книжн., МИНУ́ВШИНА заст., СТАРОСВІ́ТЩИНА заст.; ПРАДАВНИНА́ (події, звичаї, дуже далекі від сучасності).  Словник синонімів української мови
6. старина — СТАРИНА́, и́, ж. 1. Те, що було колись, дуже давно. Співай же їм, мій голубе, Про Січ, про могили, Коли яку насипали, Кого положили. Про старину, про те диво, Що було, минуло… (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
7. старина — Старина, -ни ж. = старовина.  Словник української мови Грінченка