старовинний

старови́нний

-а, -е.

1》 Який виник, якого створили у старовину, у давні часи або який зберігся, залишився від колишніх, давніх часів.

2》 Який існує довгий час, давно; який з'явився не тепер; давній.

3》 Який давно минув (про час).

4》 Який жив у старі часи або який був у дуже давні часи поширений, прийнятний і т. ін.

|| Застарілий, несучасний.

|| Який бере початок, походження у далекому минулому (про прізвище, рід і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. старовинний — старови́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. старовинний — Дідівський, предків ський, (- час) минулий, ДАВНІЙ; (звичай) СТАРОДАВНІЙ; (стиль) застарілий, старомодний, СТАРОСВІТСЬКИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. старовинний — див. старий; стародавній  Словник синонімів Вусика
4. старовинний — [старовин:ией] м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і  Орфоепічний словник української мови
5. старовинний — СТАРОВИ́ННИЙ, а, е. 1. Який виник, який створили у старовину, у давні часи або який зберігся, залишився від колишніх, давніх часів. Там за брамою ховаються під тополями старовинні князівські будинки... (С.  Словник української мови у 20 томах
6. старовинний — ДА́ВНІЙ (який існує багато часу, давно виник, з'явився, довго триває тощо), СТАРИ́Й, ДА́ВНІ́ШНІЙ розм., ДАВНЕ́ЗНИЙ підсил. розм., СТАРЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ВІДДА́ВНІЙ заст., ДРЕ́ВНІЙ заст.  Словник синонімів української мови
7. старовинний — Старови́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. старовинний — СТАРОВИ́ННИЙ, а, е. 1. Який виник, який створили у старовину, у давні часи або який зберігся, залишився від колишніх, давніх часів. Там за брамою ховаються під тополями старовинні князівські будинки… (Вас.  Словник української мови в 11 томах
9. старовинний — Старовинний, -а, -е Старинный. Старовинної пісні заспіваю. Борз. у.  Словник української мови Грінченка