Значення в інших словниках
-
старостин —
ста́ростин прикметник
Орфографічний словник української мови
-
старостин —
СТА́РОСТИН, а, е. Прикм. до ста́роста; належний старості. – Колись я вибігла по воду, а баби нишком передають одна одній: старостин син зник (О. Іваненко); Старостині очі спалахнули по-тигрячому (Ю. Збанацький).
Словник української мови у 20 томах
-
старостин —
СТА́РОСТИН, а, е. Прикм. до ста́роста; належний старості. — Колись я вибігла по воду, а баби нишком передають одна одній: старостин син зник (Ів., Таємниця, 1959, 106); Старостині очі спалахнули по-тигрячому (Збан., Єдина, 1959,164).
Словник української мови в 11 томах