Великий тлумачний словник сучасної мови

стаціонарний

стаціона́рний

-а, -е.

1》 Який має постійне місце дії, перебування і постійну організацію (на відміну від пересувного або тимчасового).

2》 Пов'язаний з постійним або довготривалим перебуванням на одному місці.

Стаціонарна орбіта — орбіта, по якій космічний об'єкт рухається навколо Землі таким чином, що постійно знаходиться на одному місці відносно земної поверхні.

3》 Пов'язаний з довготривалим лікуванням і перебуванням у лікарні; не амбулаторний. Стаціонарне лікування.

|| Який обслуговує хворих, що перебувають у лікарні. Стаціонарний лікар.

4》 спец. Закріплений на нерухомій основі, фундаменті; не переносний, не пересувний.

5》 книжн. Незмінний, постійний. Стаціонарне електричне поле.

Стаціонарний навчальний заклад — навчальний заклад з очним навчанням.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. стаціонарний — стаціона́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. стаціонарний — (театр) не пересувний; (хворий) не амбуляторний, клінічний; (двигун) нерухомо встановлений, не переносний; КН. незмінний, постійний.  Словник синонімів Караванського
  3. стаціонарний — [стац'іонарнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
  4. стаціонарний — Нерухомий, незрушний, тривалий, сталий, усталений, стійкий, див. статичний, стійкий (див. противн. мобільний)  Словник чужослів Павло Штепа
  5. стаціонарний — СТАЦІОНА́РНИЙ, а, е. 1. Який має постійне місце дії, перебування і постійну організацію (на відміну від пересувного або тимчасового).  Словник української мови у 20 томах
  6. стаціонарний — ПОСТІ́ЙНИЙ (призначений для тривалого користування; який завжди є атрибутом когось, чогось; розрахований надовго), НЕЗМІ́ННИЙ, НЕОДМІ́ННИЙ, СТАБІ́ЛЬНИЙ, СТАЦІОНА́РНИЙ книжн. Доки в плавнях точились бої, понтонери вже лагодили постійний міст (О.  Словник синонімів української мови
  7. стаціонарний — Стаціона́рний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. стаціонарний — СТАЦІОНА́РНИЙ, а, е. 1. Який має постійне місце дії, перебування і постійну організацію (на відміну від пересувного або тимчасового).  Словник української мови в 11 томах